Село Троїцьке
Село носило різну назву: Троїцьке, Миколаївка, а потім Фрунзівка. Орієнтовний час виникнення села-ХУІІІ століття. Існує багато народних переказів і легенд, пов"язаних із заснуванням села. Найбільш достовірною є згадка про те, що село засноване в 40-х роках ХУІІІст. Василем Петровичем Капністом і назване на честь його другого сина Миколи- Миколаївка /в 1743р./. Першими поселенцями були посполиті і козаки- виходці з Чигир-Діброви. Багато десятиліть селом володіли графи Капністи, а з 1870 року село переходить у власність П.П. Котляревського. Він побудував у селі 4-класну школу, винокурний завод, водяний млин, цегельний завод.
В І903-І904 рр. Котляревський продав володіння графині Успенській і Балашову, а в 1906 році поміщицький маєток і землі перепродані поміщику Васецькому С.Д.
В 1910 році населення села Фрунзівка становило 2374 чол. Напередодні революції 1917р. було понад 300 дворів. Поміщику належало 3000 десятин землі, а 1500 десятин належало селянам.
Радянська влада в селі встановлена в січні 1918 року.
В 1920 році утворено сільську раду.
В 1922 році село переіменовано на Фрунзівку- на честь видатного полководця М.В.Фрунзе, військові частини якого звільняли село від денікінців.
До березня 1923 року село Фрунзівка відносилось до Манжєліївської волості Кременчуцького повіту.
З 1923 по 1928 рік- Фрунзівська сільська рада Манжеліївського району Кременчуцького повіту.
З липня 1928 року по вересень 1930 року в адміністративному підпорядкуванні В.Кринківського району Кременчуцького округу.
З вересня 1930 року по лютий 1932 р. Глобинського району Харківської області.
З січня 1935 року село було в складі В.Кринківського району Харківської області.
З вересня 1937 року по січень 1963 року-В.Кринківського району Полтавської області.
З січня 1963р. по даний час - Глобинського району Полтавської області.
Велика Жовтнева соціалістична революція зробила великий вплив на жителів села. Солдати-фронтовики, що повернулися з фронтів імперіалістичної війни у Миколаївку, очолили боротьбу проти поміщицького гніту. Був створений ревком, який очолив Чайка Григорій Іванович (прізвисько Іванча). До складу ревкому ввійшли фронтовики.
На основі Декрету про землю, ревком передав землю селянам-колишню поміщицьку, а також худобу та інвентар.
Радянська влада в селі Миколаївка була встановлена у січні 1918 року. В березні 1918 року село окупували німецько-австрійські війська, а вже в грудні 1918 року звільнено від німецьких загарбників і їх найманців гетьманів.
У серпні 1919 року в село вдерлися денікінці, які жорстоко розправилися з активістами радянської влади. Остаточно радянську владу в селі встановлено у грудні 1919 року після вигнання денікінців.
У роки громадянської війни немало земляків брали участь в організації партизанського загону, який діяв у селі Манжелії під керівництвом Федора Всеволодовича Попова.
В 1921 році на сходці жителів села було прийняте рішення, а в 1922 році затверджено ВУЦВК перейменувати Миколаївку на Фрунзівку, на честь героя громадянської війни М.В.Фрунзе, загони якого визволяли село від денікінців.
В 1929 році в селі Фрунзівка була організована комуна, а пізніше на її базі-сільгосптовариство, яке очолив моряк Іван Тимофійович Бугай.
В 1930 році в селі організовано три артілі: "Червона Зірка", імені Молотова, імені Шевченка. До початку Великої Вітчизняної війни колгоспи зміцнювалися, господарства одержували високі врожаї, збільшувалося поголів'я тваринництва.
Великі втарти людей понесло село внаслідок голодомору 1932-33 р.р. і у період сталінських репресій 1937 року. Від голоду померло більше 800 чоловік.
З 13 вересня 1941 по 26 вересня І943року село тимчасово було окуповане німецькофашистськими загарбниками.
12-13 вересня 1941 року, захищаючи шлях на Полтаву, біля села розгорівся бій. Стійко і мужньо захищали свої позиції бійці підрозділу капітана Дубового, Лещенка і Політрука. Три шалені танкові атаки відбивали воїни 202 стрілецького полку, 81 стрілкової дивізії, але сили були нерівні.
Увечері 13 вересня, коли гул гармат затих, фашисти вдерлися в село. Фашисти в упор з кулеметів і гармат розстрілювали воїнів, які захищали штаб і санітарний батальйон, розташований в селі. Загинули поранені, які лікувалися в медсанбаті.
Німецькі окупанти приступили до впровадження так званого "нового порядку"-порядку голоду, страждань, катувань і смерті.
У Фрунзівці з'явилися поліцаї. Почалася відправка у Німеччину українського хліба, худоби, теплого одягу. Згодом 146 жителів села були відправлені на каторжні роботи в Німеччину.
Особливо жорстокий терор розгорівся у травні 1942 року, коли за доносом зрадників народу, комуністи, комсомольці і активісти села були арештовані і відправлені в комендатуру села Великі Кринки. Там, в глинищі, з ними гестапівці жорстоко розправилися. Було розстріляно 23 наших односельців. Останки загиблих були перенесені в центр села Великі Кринки в братську могилу, що знаходиться в сільському парку. Там нині споруджено меморіал жертвам фашизму.
Воїни, які загинули в боях 12-13 вересня 1941 року при обороні села Фрунзівка, були поховані в п'яти могилах за селом, а в травні 1959 року перенесені і перехоронені в братській могилі, що знаходиться в центрі села. Поруч, в 1961 році був збудований пам'ятник воїнам, що полягли в боях за нашу Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни.
Два роки село Фрунзівка стогнало під кованим чоботом німецького фашизму.
І ось настав вересневий ранок 1943 року. В безперевних боях проти німецько-фашистських військ прокладали шлях до Дніпра війська Степового фронту під командуванням І.С.Конєва. Їм протистояла 8-а німецька армія, 108-а піхотна дивізія, танкова дивізія СС "Райх". Радянські війська 5-ї та 53-ї гвардійської стрілкової армії 21 гвардійського стрілкового корпусу визволили 23 вересня місто Полтаву. Німецькі війська намагалися будь-якою ціною затримати радянські війська на дорозі до міста Кременчука, якого іменували фашисти "містом-мостом". Уже 26-го жорстокі бої почалися в селі, а 27 вересня 1943 року над селом засяяло сонце свободи- частини Червоної Армії вступили в село, а вже 29-го визволили від фашистів місто Кременчук.
Відступаючи, фашистські війська руйнували все на своєму шляху: спалювали села, вбивали худобу, примусово виганяли населення з будинків. Було спалено 126 громадських будівель (школа, клуб, ферми), 429 дворів жителів, забито худоби 456 голів.
В ряди радянської армії наше село відправили 243 чоловіки.
Село Фрунзівка визволено від окупації німецько-фашистськими загарбниками 26 вересня 1943 року військами 97-ї гвардійської дивізії 21-го гвардійського стрілкового корпусу 5-ї армії (командир 97 СД- генерал майор Анупферов).
В селі Фрунзівка знаходився штаб 97-ї гвардійської дивізії.
Село Сиротенки
Назва села Сиротенки походить від прізвища трьох козаків, які приїхали для поселення на вільні землі десь у 18 столітті. Вибравши місце на березі річки Манжелійки (нині-це сільські ставки і заболочена місцевість), козаки оселилися на узгір'ї, де зараз вулиця Миру. Поселення назвали Сиротенки. Основну масу населення становили козаки.
Радянська влада встановлена в 1920 році.
В 1930 році організовано колгосп "Комунар", який існував до 1974 року, а потім об'єднався з колгоспом імені Фрунзе, який існував до 1993 року. Правонвступником колгоспу імені Фрунзе стало КСГП ім. Фрунзе.
Головами колгоспу "Комунар" був Куліш І.Т. і Купенко В.В..
З вересня 1941 року по 26 вересня 1943 року село Сиротенки було окуповано німецько-фашистськими загарбниками.
На фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр. загинули:
- 161 житель села Фрунзівка,
- 122 жителя села Сиротенки.
Після звільнення сіл Фрунзівка та Сиротенки від фашистських поневолювачів, жителі сіл активно включалися у відбудову села і колгоспів.
Виникла потреба до об'єднання артілей, що існували в селі, у один колгосп імені Фрунзе. Головою колгоспу було обрано Чорноволенка Олександра Івановича, який інвалідом повернувся з фронту. З 1959 року його заступником був Недосвіт Борис Іванович-колишній моряк. З 1961 року Недосвіт Б.І.- голова колгоспу імені Фрунзе і лишався на цій посаді до 1991 року. Великий внесок у розвиток господарства у розквіт села вніс Недосвіт Борис Іванович. За час його керівництва озеленено село, електрифіковано, газифіковано, прокладено 14 кілометрів доріг з твердим покритям, прокладено водопровід, механізовано тваринницькі ферми і птицеферми.
Із 1991 року головами колгоспу був Усков Анатолій Олексійович, Костенко Олександр Антонович, Мироненко Микола Федорович, якому присвоєно звання-заслужений працівник сільського гсоподарства та який нині працює на посаді директора ВП агрофірма "Троїцька" ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт".
У 1974 році до колгоспу імені "Фрунзе" села Фрунзівка приєднався колгосп "Комунар" села Сиротенки. У 1993 році правонаступником колгоспу імені "Фрунзе" стало КСГП ім.Фрунзе.
Об'єднання Фрунзівської сільської ради і Сиротенківської сільської ради, відбулося в 1954 році-утворилася Фрунзівська сільська рада з двома населеними пунктами: с.Фрунзівка та с.Сиротенки.
Головами сільської ради працювали:
- Клепач Іван Антонович
- Череп Дмитро Костович
- Дробаха Віра Іванівна
- Пасічник Микола Іванович
- Пархоменко Олександр Хрисанфович
- Яцун Віталій Григорович
- Бугай Микола Олександрович
- Сніг Любов Олександрівна - працює нині.
